Декларація про інформаційні права

Документ, який ніколи не буде прийнятий в Росії — але який слід було б прийняти цивілізованому світу. Розроблено мною в 2012.

1. Всякий дієздатний індивід володіє інформаційними правами. Інформаційні права діляться на активні і пасивні.

  • Пасивні інформаційні права означають право на отримання інформації.
  • Активні інформаційні права означають право на її зміну та / або розповсюдження.

2. Пасивні інформаційні права є невід’ємними і можуть обмежуватися тільки чисто технічними причинами.

Ніхто не може бути позбавлений права на доступ до комп’ютера та інтернету в якості покарання, в т.ч. за вироком суду, або під приводом забезпечення громадської безпеки.

Комп’ютери та аналогічні їм пристрої, за винятком виконують виключно ігрові функції, визнаються предметами першої необхідності.

У разі їх вилучення для проведення слідчих дій на термін більше доби проводять вилучення органи зобов’язані надати аналогічну за технічними характеристиками заміну на весь термін відповідних дій (за винятком випадків, коли на момент вилучення зазначені пристрої не використовувалися за прямим призначенням, а знаходилися на зберіганні, товарної реалізації тощо) .

Hеот’емлемость пасивних інформаційних прав не означає, що державні чи приватні структури зобов’язані надавати доступ до комп’ютерів та інтернету безкоштовно, проте економічно необгрунтоване завищення тарифів на інформаційні послуги є порушенням даного пункту.

Держави також не повинні допускати монополізму в сфері інформаційних послуг.

Декларація про інформаційні права

Коментар: Під технічними причинами розуміється не тільки непрацездатність апаратури, а й, наприклад, заборона на користування електронними пристроями в літаку через створюваних ними перешкод для роботи бортової техніки.

Дана міра направлена ​​на забезпечення безпеки, але технічній, а не суспільної; під останньою ж розуміється «небажаність» публічного доступу до інформації «в інтересах спокою» і т.п.

3. Активні інформаційні права можуть обмежуватися тільки в тих випадках, коли їх реалізація веде до порушення прав інших фізичних або юридичних осіб, зокрема, особистої, комерційної або державної таємниці, а також авторського права, яке, однак, має бути приведене у відповідність з даної Декларацією.

При цьому ніякі документи, що описують такі обмеження, самі по собі не можуть становити таємницю.

4. Правомірною є інформація, поширювана без порушення обмежень, згаданих у п.3. Відповідальність за правомірність інформації лежить на розповсюджувача, але не на споживачеві. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за доступ до інформації, отриманої з відкритих джерел.

Відкритим є джерело, для доступу до якого не потрібно долати (легально чи нелегально) парольний чи іншу захист. Також ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за пошук інформації.

У випадку, якщо ресурс не є відкритим, відповідальність його користувачів визначається внутрішніми правилами ресурсу.

Коментар: Наприклад, якщо хтось виклав конфіденційний документ на загальнодоступний сайт, до відповідальності може бути притягнутий тільки він, але не ті, хто цей документ скачали. Однак, якщо викачали почнуть поширювати документ далі, вони вже самі стануть розповсюджувачами з усіма витікаючими.

Викачує (пасивне право) не зобов’язаний знати, чи легально те, що він викачує. Навпаки, поширює (активне право) повинен упевнитися, що поширюване їм легально.

5. Кожен, получівщій доступ до правомірною інформації, має право копіювати її і змінювати зроблені копії будь-якими способами для особистих некомерційних цілей, не передбачають поширення, якщо останнє обмежено згідно п.3.

Кількість, тип і формат копій, точних або модифікованих, при цьому не обмежується, але відповідальність за їх нерозповсюдження лежить на їх володарі.

Коментар: Це означає, зокрема, що якщо щось можна легально побачити очима, його можна настільки ж легально фотографувати, знімати на відео, перемонтувати зняте і т.п.

Правовласник може заборонити лише подальше поширення таких знімків, але не саму зйомку. Аналогічно — з копіюванням і зміною легально отриманих програм. В цілому, з інформацією, яка використовується виключно для себе особисто, користувач може робити, що завгодно, без будь-яких додаткових дозволів.

6. Володар інформації має право захищати її за допомогою будь-яких програмних і апаратних засобів, включаючи будь алгоритми шифрування.

7. Ніхто не може бути примушений до використання та оплаті незамовлені інформаційних послуг, в т.ч. небажаної кореспонденції в будь-яких формах (електронна пошта, рекламні дзвінки, SMS і т.д.), а також засобів безпеки. Ніхто не може бути примушений до придбання, використання або зміні версій програмних або апаратних засобів, якщо інше не входить в коло його службових обов’язків.

8. Власники й адміністратори інформаційних ресурсів, що надають доступ іншим користувачам, має право самостійно визначати політику свого ресурсу (включаючи обмеження доступу, блокування користувачів, видалення коментарів і т.д.)

Ніхто не може бути примушений до жорсткості або пом’якшення такої політики.

Провайдер інформаційних послуг не несе відповідальності за діяльність своїх користувачів; вся відповідальність лежить безпосередньо на тих, хто цю діяльність здійснює.

Юрій Нестеренко

Как изменить пароль на своем сайте